І от повернулась на  землю ворожу  з  болотнястоі Украіни подоляночка.Так чхаю,аж не ті літери на клаві  жму.З мене рветься на зовні  велика тепла куля. Чомусь, чекаю.Невідомо як це.
 

І  така  я  вся  як завжди щаслива ,безсовістна


і відчуваю,як місто мене ість